У пам'яті людській навіки залишиться 1933 рік - найстрашніший в історії рік - рік голодомору. "Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього!" Адже наше минуле, історія нашого народу - це невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань.
Понад 85 років відділяють нас від тих страшних днів голодомору. Жахливо навіть зараз ступати болючими стежками страшної трагедії. Пухли від голоду старі й малі, вимирали родинами, селами. Смерть настигала на шляхах, на городах, у хатах. Тим, кому вдалося пережити ті страшні дні(тоді вони були дітьми), не хочуть навіть згадувати їх. А якщо й говорять про голодомор, то з болем і сльозами у голосі. Зараз вони вже бабусі й дідусі, які ніколи не викидають хліб, а бережно збирають його в торбинку. І бажають тільки одного, щоб ніколи подібна трагедія не повторилася на Україні.
Україну називали житницею, але, грабуючи її по-хижацькому, не давали їй жити. Політика щодо українського народу була нищівною: Багаті? - Старцюватимете!, Горді? - Впадете на коліна!, Густолюдно? - Прополемо!
Наприкінці зими 1933 року голод в Україні набув нечуваних розмірів. Намагаючись урятуватися, тисячі селян ішли в міста, де можна було купити хліба. Та сільським жителям нічого не продавали. Дороги, що вели до міста, було блоковано. А ті селяни, що пробиралися туди і не знайшли порятунку, вмирали просто на вулицях. Доведені до відчаю, люди їли трупи коней і людей...У бібліотеці освітнього закладу відбулася тематична виставка-пам'ять присвячена жахливому геноциду над українським народом "Жнива скорботи". Кожну українську родину торкнулося невичерпне горе та біль в голодні роки 1932-1933. В кожній сім'ї 24 листопада запалили свічку пам'яті.
Віддамо данину пам'яті жертвам голодомору і вшануємо їх хвилиною мовчання.
Заставку вибрано з відкритих джерел: https://www.google.com.ua/search?q=голодомор
Фото виставки з бібліотеки освітнього закладу.
Немає коментарів:
Дописати коментар